Про мене

                                                   Візитка

Познайомимось !

Дорогі друзі, дозвольте відрекомендуватися!  Звати  мене  Володимир.  Вдяка  за  це  моїм  батькам,  які  мене  так  називали  ще  до  народження,  священикові,  який  здійснив  обряд  хрещення  і  також  органам  місцевої  влади,  працівники  якої  виписали  офіційний  документ,  що  дає  мені  право  бути  громадянином  нашої  Батьківщини – УКРАЇНИ.

Працюю  я  вчителем  і  в  цьому  бачу  своє  призначення.  Ще  змалку  я  із  повагою  та  щирою  любов’ю  ставився  до  своїх  перших  учителів, а  тепер  прагну, щоб  такі  ж  почуття  викликати  до  своїх  вихованців.  В  родині  у  мене  не  було  вчителів – батьки  робітничих  професій.  Але  за  ті  цінності,  які  вони  мені  закладали  з  дитинства  (та  й  зараз  є  для  мене  великими  авторитетами),  я  їм  дуже  вдячний  і  низько  їм  вклоняюся  за  це.    

Видатний педагог К.Д. Ушинський казав: “Учитель – це життєдайний промінь сонця для молодої душі, який нічим замінити неможливо”. Погодьтеся, ці слова і сьогодні дуже точно передають наше уявлення про людей почесної, гуманної і одночасно нелегкої професії.

У  своїй  професії  намагаюся  донести  до  школярів  не  тільки  знання,  уміння  і  навички,  а  й  сформувати  в  них  їхнє  власне  ставлення,  свою  позицію,  готовність  та  рішучість  долати  труднощі  та  перешкоди.  Вчуся  і  в  них. 

Намагаюся  встигати  за  досягненнями  і  здобутками  сучасного  інформаційного  світу.  Адже  не  випадково  я  зараз  із  Вами  спілкуюся.  Прикладом  у  цій  „гонитві”  є  й  самі  діти,  які  дуже  сильно  відрізняються  від  дітей  мого  покоління.  Вони  набагато  ефективніше  сприймають  інформаційний  потік.

Можливо,  мої  учні  переймуть  від  мене  естафету  педагогічної  діяльності.

Часи змінюються, та й ставлення до Вчителя вже не те, що було раніше. Нині усі переймаються непрестижністю вчительської праці, але за цим усім люди просто забули, що ця праця не вимірюється грошима. Я не вірю, що в нашому світі все вирішують гроші, адже скільки тоді коштує щира усмішка, палке дитяче серце чи гострий розум, який намагається все пояснити і все зрозуміти? Що тоді вже казати про любов, яка загорається між вчителем і дитиною? Скільки коштує ця любов? Але залишається надія, що краще повернеться, бо є ще у нас люди, які душею відчувають, що їх покликання – Учитель.

У професії вчителя не може бути байдужості, адже він працює із найдорогоціннішим  „матеріалом” – дітьми. Учитель неминуче впливає на своїх вихованців, формує їх особистості, скеровує на шлях моралі і справжніх людських цінностей. Він закладає основи, той багаж знань, який пронесе його учень крізь життя.

Правильний  вибір

Кожна людина хоче прожити своє життя недаремно, хоч і розуміє це кожен по-своєму. Нам дано дуже багато, перед нами лежать мільйони доріг. Важко визначити, якою саме піти, чому присвятити свій час та сили. Мені здається, у кожної людини є своє призначення, бо всі ми різні, унікальні. Та є й таке, що об’єднує нас усіх.

Ми всі хочемо мати те, що робить нас щасливими – близьких людей, друзів, затишний будинок, цікаву роботу. Кожна людина прагне досягти успіху. І я вважаю, це цілком можливо, адже кожен з нас має свій власний талант. Інколи в людини не має можливості його розвивати, наприклад, тому що вона обирає якусь непідходящу їй діяльність заради великих грошей чи за наполяганням батьків. Але потім вона напевне пожалкує про те.

А ось людина, яка живе у згоді зі своїм внутрішнім «я», зі своїм покликанням, відчуває себе щасливою. Про це казав ще Г. Сковорода, більш того, все його життя було яскравою ілюстрацією цього твердження.

Тож, перше призначення людини – це розкрити свої здібності, свій талант, бо це робить її повноцінною.

Для  чого ?

Людина завжди у всі часи прагнула до свободи. Тільки розуміння свободи у всіх різне.

Я думаю, що свобода — це, в першу чергу, свобода від забобонів. Забобони обмежують здібності людини, оскільки в більшості випадків засновані на помилкових знаннях і висновках. Свобода — це свобода вибору. Людина повинна сама вибирати, де їй вчитися і працювати, де жити. Свобода — це розумні закони і розумне підпорядкування ним. Закони повинні ґрунтуватися на пошані до особи. Справедливі закони забезпечують людині свободу. Свобода — це свобода слова, друку, думки. Людина повинна мати право думати і говорити те, що думає. Всяка думка, навіть помилкова, заслуговує пошани. Немає поганих думок, поганих смаків. Є різні. Свобода — це можливість самому ухвалювати рішення і нести за них відповідальність.

Сьогодні я маю право вибирати місце навчання, улюблене заняття, друзів. Я можу вибирати, яку книгу прочитати, яку музику слухати. 

Мій  вибір - це,  в  першу  чергу,  спроба  зрозуміти  важливість  самого  вибору  для  себе,  його  необхідність для  суспільства  та  корисність  для  майбутніх  поколінь.

Хто  ми ?

Німецький поет Г. Гейне сказав: «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія». Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому. 

Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об’єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами. 

Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини. 

“Здобудь в юності те, що з роками відшкодує тобі збиток, заподіяний старістю. І зрозумівши, що старість живиться мудрістю, дій в юності так, щоб старість не зголодніла.“ Леонардо да Вінчі