Осінь – чудова пора
Красива осінь
вишиває клени
Червоним, жовтим,
срібним, золотим.
А листя
просить : – Виший нас зеленим !
Ми ще
побудем, ще не
облетим.
А листя
просить : – Дай нам тої
втіхи !
Сади прекрасні,
роси – як вино.
Ворони п’ють
надкльовані горіхи.
А що
їм, чорним ? Чорним
все одно.
Ліна
Костенко
Осінь.
Чудова пора, яку так люблять
описувати поети. Пофарбовані у
яскраві кольори дерева,
легкий вітерець, що
гойдає гіллям, наче
заколисуючи його. Але інколи
вітер, ніби пустуючи,
налітає на дерева,
і зриває з
них листя, щедро
встеляючи ним під
ногами. Жоден художник
у світі не
може передати всю
палітру кольорів, що
є у цього
килима. Жоден композитор
не може передати
неповторний шепіт листя
під ногами.
От і осінь. Хоч сонце все ще яскраво світить,
але вже не пече по-літньому. І вітер якось по-іншому колише дерева. І небо
змінилося - ніби стало ближче. Сонячне світло пом'якшало, пожовкло, воно більше
не сліпить очі.
Зате радують око осінні вбрання природи -
жовте, багряне, золоте листя дерев і кущів, строкаті квіти, ніжно-солом'яна
суха трава. Ось яскраві яскраво-червоні ягоди шипшини, грона горобини, геть
вкриті солодкими ягодами китиці винограду, рум'яні яблука а золоті груші у
садах, забавні парасольки-гриби під деревами в лісі...
І повітря змінилося. Тепер воно наповнене
новими осінніми пахощами - запахом сухої трави, опалого листя, вогкості,
стиглих яблук, осінніх квітів, винограду. У лісі пахне хвоєю та грибами.
Повітря ніби стало чистішим - це зник запах розпеченого асфальту, влігся після
дощу пил. Відчувається свіжість і прохолода.
Осінь і звучить по-особливому. Шумить вітер,
дощ дзвенить, шарудить опале листя. Вже не чутно літніх пісень цвіркунів, але
як і раніше дзижчать бджоли й оси, ласуючи стиглими грушами та виноградом. Безтурботний
літній цвірінькання птахів змінилося тривожними криками. Скоро птахи великими
зграями потягнуться туди, де і взимку тепло.
Осінь - красива, мінлива й зовсім ненудна пора.
Немає коментарів:
Дописати коментар