Блог учителя правознавства

Пам’яті  трагедії  в  Бабиному  Яру

В землі не скрилось, тліном не взялось

Витке і ніжне золото волось,

Блищить на мокрій твані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів,

І дотліває, кинутий набік,

Закровлений дитячий черевик.

Микола  Бажан

Бабин  Яр – урочище  на  північно – західній  околиці  Києва.  Простягається  від  Кирилівської  вулиці  в  напрямку  вулиці  Мельникова  між  Кирилівською  церквою  і  вулицею  Олени  Теліги.

Перша згадка – у 1401 р., коли володарка цієї землі жінка-шинкарка («баба») продала її Домініканському монастирю. У XV–XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба.

Українська держава та громадськість приділяє велику увагу вивченню історії Голокосту та інших геноцидів, формуванню в українському суспільстві атмосфери толерантності, міжнаціональної та міжрелігійної злагоди та порозуміння.

Бабин Яр став всесвітньо відомим через масові розстріли, переважно євреїв, у 1941–1943 роках, здійснені  німецьким окупаційним командуванням під час Другої світової війни.

Масові розстріли у Бабиному Яру (1941–1943)

Під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв  та  циган – за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників,  членів  Організації  Українських  Націоналістів (ОУН),   заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року там розстріляли майже 34 тисячі євреїв.

Тривалий час радянська влада намагалася замовчати трагедію у Бабиному Яру, і лише після велелюдного стихійного мітингу з нагоди 25 роковин трагедії 29 вересня 1966 року за участю відомих дисидентів Івана Дзюби  та  Віктора Некрасова, про неї почали говорити на державному рівні. Пізніше було встановлено перший пам'ятник жертвам. Історики пов'язують таку поведінку із намаганням приховати усю правду про трагедію.

Відступаючи з Києва і намагаючись приховати сліди злочинів, нацисти в серпні – вересні 1943 частково знищили табір, відкопали і спалили на відкритих «печах» десятки тисяч трупів, кістки перемелювалися на привезених з Німеччини машинах, попіл був розсипаний околицями Бабиного Яру. У ніч на 29 вересня 1943 року в Бабиному Яру відбулося повстання зайнятих на роботах біля печей 329 ув’язнених-смертників, з яких врятувалися 18 чо­­ловік, інші 311 були розстріляні. В'язні, що врятувалися, виступили свідками спроби нацистів приховати факт масового розстрілу.

   У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі.  У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близь­ко 100 тисяч осіб, згідно з висновками спе­ціаль­­ної державної комісії для розслідування на­цистсь­ких злочинів під час окупації Києва.

Бабин  Яр

Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобрового бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу – то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра,

Я знаю – моя Україна

Воскресне на поклик добра!

Україна стала першою державою на пострадянському просторі, яка включила теми «Голокост» та «Бабин Яр» як обов’язкові для включення в навчально-виховний процес.