Всесвітній день біженців
Колись
давно, в сумних біженських мандрах,
коли
дитям я ледве вже брела,
старі
хатки в солом’яних скафандрах
стояли
в чорних кратерах села.
Дроти
бриніли арфою Ерделі.
Гострила
вухо темрява у шклі.
Як
тяжко стукать у чужі оселі,
бездомним
бувши на своїй землі!
Чужі
оселі… Темний отвір хати.
Ласкавий
блиск жіночої коси.
А
потім довго будуть затихати
десь
на печі дитячі голоси.
Уже
сидиш зі жменькою насіння.
Уже
привітно блима каганець.
Уже
в такому запашному сіні
в
твій сон запрігся коник-стрибунець!
І
ніч глуха. І пес надворі виє.
І
світ кривавий, матінко свята!
Чужа
бабуся ковдрою укриє,
своє
розкаже, ваше розпита.
І
ні копійки ж, бо не візьме зроду,
бо
що ви, люди, на чужій біді?!.
А
може, то в душі свого народу
я
прихилила голову тоді?
Ліна Костенко
Біженець – це особа, яка за
певних, закріплених у законодавстві причин, змушена переїхати, тобто покинути
своє місце проживання і почати жити в іншому місці.
Всесвітній день біженців із 2001 року відзначають
водночас із Африканським днем біженця за рішенням 55-ї сесії Генасамблеї ООН
від 4 грудня 2000 року.
2001 року Генасамблея ООН одноголосно
прийняла спеціальну резолюцію – вираз солідарності з Африкою, в якій є велика
кількість біженців і яка традиційно проявляє до них свою великодушність. Згідно
з цією резолюцією, Генеральна Асамблея в 2001 році відзначала п'ятдесяту
річницю Конвенції про статус біженців 1951 року. Тоді ж Організація
африканського єдності (ОАЄ) погодилася з тим, щоб Всесвітній день біженців
(en:World Refugee Day) відзначали одночасно із Днем африканських біженців – 20 червня.
У XX сторіччі кількість біженців стрімко
зростала. Намагаючись допомогти понад мільйону біженців після Другої світової
війни, у 1951 році було засновано Управління Верховного комісара Організації
Об’єднаних Націй у справах біженців (УВКБ ООН). Планували, що Управління
проіснує три роки, виходячи з міркування, що невдовзі біженці адаптуються у
суспільствах, які надали їм притулок; після цього був намір розпустити цю
організацію. Проте так не сталося. У 1975 році налічувалось близько 2,4
мільйона біженців. Через десять років – 10,5 мільйона. У 1995 році кількість
людей, що отримали захист і допомогу від УВКБ, зросла до 27,4 мільйона.
Нині кількість таких людей сягнула рекордних
показників за всю історію спостережень ООН. За даними цієї організації, торік у
світі було зафіксовано майже 60 мільйонів біженців, понад половина з яких –
діти. Основна частина біженців – у Африці, в зоні афганського конфлікту, на
Балканах. Це робить проблему біженців однією з найгостріших в сучасному світі.
Так склалося, що для сучасної України
проблема біженців стала надзвичайно актуальною. Основна причина цього криється
в тому, що в даний час на великій частині України тривають бойові дії, війна.
Всі ми прекрасно бачимо, скільки жертв серед мирного населення є в цій війні. Справа в тому,
що нинішня війна в Україні ведеться переважно артилерійськими засобами, які, з
якоїсь причини, дуже часто потрапляють мимо цілі, а саме в житлові будинки.
Дуже часто в результаті цих ударів виникають осколки, які потрапляють у
звичайних людей, вбиваючи їх. Щоб не бути вбитим, або в результаті руйнування
домівки, люди покидають рідні місця.
Із початком російської воєнної агресії
проблема біженців гостро постала і в Україні. Нині в нашій країні зареєстровано
понад 1 мільйон 300 тисяч переселенців з Донбасу і Криму, 150 тисяч (17,2%) із
них становлять діти. У першому кварталі 2015 року близько 5,5 тис. громадян
України просили притулок у країнах Євросоюзу, що становить 3% серед усіх біженців
в Європі. У 2014 році заявки на отримання притулку в ЄС подало 14050 українців,
що у 13 разів більше, ніж у 2013-му, та становить 2,2% від усіх зареєстрованих
біженців (0,2% у 2013-му). На тлі такої тенденції, Україна за кількістю
біженців до ЄС у рейтингу третіх країн піднялася торік на 13 місце з 34-го у
2013-му.
Немає коментарів:
Дописати коментар