вівторок, 28 квітня 2015 р.

Операція  «Вісла»

На лавочці, під хатою сидить 
Старенька жінка з добрими очима. 
Втомились ноги, сіла лиш на мить, 
Від сонця на чоло сповзла хустина. 
Задумалась про швидкоплин життя, 
Про свою старість, сиву й одиноку, 
Про те, куди немає вороття 
І про  дитинство, і сумне й жорстоке. 


Жорстоке, бо лишилось в давнині, 
В жахливих спогадах трагедії людської, 
Десь за кордоном, на чужій землі, 
Хоча тоді і не була чужою. 
Там народилась, там вона росла, 
Війну злощасну з болем пережила 
І підлітком зовсім іще була, 
Коли ціле село вночі спалили. 
Це на Надсянщині «гуляли» «крайові» 
І виганяли люд з своїх поселень, 
У Пискоровичі ввірвались вони в сні 
І всіх вкраїнців (майже без обмежень) 
Загнали в школу, хто у чому був, 
І розстріляли у звіринній люті... 
І дотепер той автоматний гул 
Дзвенить у скронях, не дає заснути. 
Таке дитинство. Ще донині страх 
Іде за нею, причиняє муки, 
Хоч залишилось все у тих краях. 
Росла ж бо тут, тут її діти, внуки. 
І правнучата прибіжать з садку 
Щось запитать в старенької бабусі 
І зараз тут, на лавці, в холодку 
То наче вічність - ота мить розлуки. 
Не одинока, та якась сумна 
В тривогах і думках чекає часу, 
Коли вбіжить щаслива дітвора 
Й веселим сміхом спогади загасить... 
Ще пам`ятає обгорілий храм 
І кров, що запеклася на стежині, 
Відважна полька їх спасла отам, 
Сказавши, що вони її родина. 
Вони - це п`ятеро маленьких діточок 
Та її матір з немовлям в корзині, 
Потім дорогою, всю повною пасток, 
Сюди дісталися, де і живуть понині. 
Та й тут спочатку їх не прийнялИ, 
Подовгу називали чужаками, 
Чи лемками. Та все ж роки пройшли 
Й життя розставило усіх, як слід, місцями. 
Хотіла ще згадати голод,  біль – 
Та відчинилась хвіртка на подвіря 
І теплі рученята звідусіль 
Прогнали враз усі сумні видіння... 
Лиш сльози не спинили на очах. 
«Чого ви плачете, бабусю?» - запитали. 
«За вас боюся!» - мовила в сльозах, 
Обняла щиро і розцілувала. 


Операція  «Вісла» – етнічна  чистка,  здійснена  у  1947 році  (початок – 29 березня)  за  рішенням  партійного  і  державного  керівництва  СРСР,  ПНР  та  ЧСР. 
Полягала  у  примусовій,  з  використанням  військ,  депортації  українців  з  їх  етнічних  територій – Лемківщини,  Надсяння,  Підляшшя  і  Холмщини – на  території  у  західній  та  північній  частині  польської  держави,  що  до  1945 року  належала  Німеччині.

Хід операції
Формальний привід
Приводом до початку Операції Вісла стала загибель 28.03.1947 р. в районі с. Яблоньки (на шосе між  Балигородом  і Тісною) у бою з відділом  УПА  (командир  – майор С.Хрін) заступника міністра оборони (ІІ віце-міністр національної оборони) Польщі генерала  К.Свєрчевського.

Три етапи
Депортаційні заходи проходили в три етапи:
1) з  28.04.1947 р.  до  15.06.1947 р. виселялись  українці  з  повітів  Ліско,  Сянік,  Перемишль,  Ясло,  Кросно,  Любачів,  Горлиці,  Ярослав;
2) до 30.06.1947р.  вивозилося українське населення з повітів Новий Сонч, Новий Тарг, Томашів Любельський, Грубешів.
3)  до  кінця  жовтня  1947 р.  депортовано населення з решти повітів Закерзоння.
На 31.07.1947, за польськими даними, було переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно  3800 чол., убито 655 чол., заарештовано 1466 членів українського руху Опору.
1 серпня 1947 таємна інспекція Державної комісії безпеки наказала командувачам Краківського і Люблінського воєводств виселити всіх українців, що залишилися на їх території після акції «Вісла», без огляду на ступінь лояльності і партійну приналежність та організувати контрольні бригади з перевірки кожного виселеного села, щоб у них не залишилася жодна українська чи змішана родина.
Намагаючись прискорити  асиміляцію  переселенців, органи влади, звичайно, допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей.
До кінця 1947 у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб польської національності.
Акція супроводжувалась масовим насильством над українським населенням. Польська комуністична міліція озброювала польських селян-шовіністів, що знищували цілі села, вбиваючи навіть дітей і жінок. Після закінчення Другої світової війни антиукраїнський терор був, головно, справою рук польської комуністичної просталінської влади, але не тільки її.



27 лютого 2007 року президент Польщі Лех Качиньський і президент України Віктор Ющенко в спільній заяві засудили операцію «Вісла», і сказали, що вона суперечила базовим правам людини. Президент Ющенко сказав 27 квітня 2007 року, що «винуватцем цієї операції був тоталітарний комуністичний режим»




Немає коментарів:

Дописати коментар