Свічка голодомору
Запалила
свічку, запалила,
Щоби
більше лихо не ходило,
Хай
палає свічка світлом білим,
Щоб в
бабусі серце не боліло…
«На світі – весна, а над селом
нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а
лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом:
назад – вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безкінечна пісня напівголосом:
їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так
у простір, у світ – їсти, їсти, їсти …»
День
пам’яті жертв голодоморів – щорічний
національний пам’ятний
день в Україні,
що припадає на
четверту суботу листопада.
Традиційно
в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні
горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. У
церемоніальних заходах біля Меморіального знаку «Свічка пам'яті» в Києві також
беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів та
міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники
релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські і культурні діячі,
свідки Великого Голоду.
Запроваджений
згідно з указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року як «День пам'яті жертв
голодоморів». Указом Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам'яті жертв голодомору та політичних
репресій». Указом Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День
пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій». Указом президента Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 називається «День пам'яті жертв голодоморів».
У XX столітті Україна
пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр., 1946-1947 рр. Проте
Голодомор 1932-33 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався голодомор
наприкінці літа 1932-го, свого піку досяг навесні 1933-го і завершився на
початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику
тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада
не лише не припинила примусове відбирання їжі,
але навіть не приймала допомогу
інших країн. Навпаки – кинула всі сили
на те, щоби ізолювати голодні райони.
28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», який трактує події 1932–1933 років, як геноцид
українського народу. Рішення було ухвалене 233 голосами.
За даними групи істориків
на чолі зі
Станіславом Кульчицьким, які
опрацювали демографічні дані,
у 1932-33 роках жертвами голоду в Україні стали 3 млн. 900 тис. людей.
На
підвіконні палахтить
Скорботи
полум’я священне –
То
свічка пам’яті горить
За
всіх безвинно убієнних.
Мій
розум навіть не збагне
Страшної
люті сталінізму,
Що
катував своїх людей,
Це
ще жахливіше фашизму!
Вшанувати пам’ять невинних
жертв – це той мінімум, який ми, сучасні українці, маємо зробити не стільки для
мільйонів загиблих, а, скоріше, задля наших дітей, які повинні завжди пам’ятати
про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.
Хвилина мовчання
О
16:00 оголошується загальнонаціональна
хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі
охочі несуть свічки до пам'ятників жертвам. В акції також можна взяти участь,
запаливши свічку в своєму вікні.
Немає коментарів:
Дописати коментар