Блог учителя правознавства

Ой, Андрію, даруй нам надію

Святкування св. Андрія Первозванного

Святого Андрія, це – молоді свято,

Нас завжди збиралося досить багато,

Картоплю варили і тісто місили,

Вареники разом швиденько ліпили…

Капуста, картопля були за начинку,

В цей вечір хтось міг собі вибрати жінку,

Якщо попадався вареник із клоччям,

То значило хлопцю женитись пророчать.

Коли із вівсом попадався вареник,

То хлопець на вечорі був, як «крученик»,

Бажання любого на цих вечорницях

Виконував чітко і навіть в дрібницях…

Вертепи робили, дівчата гадали

І нові колядки частенько складали.

Прийти на вечірку – це кожного мрія

У вечір на свято – Святого Андрія.

Серед осінньо-зимових свят виділяється, мабуть, найцікавіше – день Андрія Первозванного. Свято Андрія Первозванного вважається найбільшим передноворічним святом, яке відзначається ще з часів Русі Свято Андрія Первозванного вважається найбільшим передноворічним святом, яке відзначається ще з часів Русі 13 грудня. До прийняття християнства свято називали Калитою. Потім первісна назва була замінена на свято Андрія Первозванного.

Андрій Первозванний входив в число 12-ти апостолів Христа, згідно з переказами, був братом апостолу Петру і був покровителем жителів України, Росії та Шотландії. За стародавньою християнською легендою апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в Царгороді, на побережжі Чорного моря та околицях Києва. В староукраїнському літописі, що датується XIII століттям, знаходимо такий переказ: "Андрій навчався у Синопі. Коли прийшов до Корсуня, побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла. І пішов у Дніпрове гирло. Відтіль поплив вгору Дніпром, став під горами на його березі. Вставши вранці, сказав до учнів, що були з ним: "Чи ви бачите ці гори? На цих горах засяє ласка Божа і буде великий город, і Бог збудує багато церков". І вийшов на ці гори, поблагословив учнів своїх і поставив хрест, і, помолившись Богові, зійшов із цієї гори, де опісля був Київ. І поплив угору Дніпром...".

Таким чином, як переповідає переказ, апостол Андрій першим приніс християнську віру в Київ. Там на честь святого Андрія Первозванного і з'явилось свято.

Напередодні цієї дати прийнято збиратися на Андріївські вечорниці – ворожіння, з якими пов'язано безліч неординарних звичаїв. Звичаї та обряди в день цього святого мають дохристиянський характер: ворожіння, заклинання, ритуальне кусання калити (коржа з білого борошна).

Хлопці з дівчатами встигали порозважатися і їм збитки зробити для годиться. У цей вечір, щоб хлопці не зробили, то їм все прощали, бо така традиція існує, що на Андрія кожен хлопець «пустує». Чого тільки хлопці не вигадують, щоб тільки дівчатам збитки зробити: біля хати ниткою снують вулицю, якою з вечорниць дівчата додому повертаються; ставлять опудала (середину гарбуза вичищають, «очі» й «рот» прорізують і в гарбуз свічку засвічену вставляють). Ворота знімають, але неподалік залишають, щоб батьки швидко вранці знайшли, бо дівчата пізно додому повертаються і пізно прокидаються. Хлопці шибки у вікнах малювали або папером вікна затуляли, – і це було найсмішніше. В хаті темно, всі сплять, бо думають, що ще ніч.

Збитки – жарти, пустощі дозволялись тільки в Андріївську ніч.

Дівчата ж в цей час займалися таємним обрядом – проводили ворожіння на судженого і на результат майбутнього сімейного життя. Іноді дійством керувала заміжня і щаслива у сімейному житті ворожка, але найчастіше дівиці виступали в ролі ворожок самостійно. Щоб дізнатися ім'я нареченого, дівчатам було приписано кидати знятого з ноги червоного чобота, – якнайдалі через голову. Кинуте взуття уважно розглядали, оскільки вважалося, що суджений прийде в будинок з того боку, куди вказує носок чобітка.

Не менш знамениті гадання з використанням кільця, скрученої з паперу квітки, ляльки і гілочок мирти. На всіх цих предметах ворожка робила замовляння, а потім пропонувала дівчатам по черзі тягнути жереб. Вважалось, що та, яка витягне із загальної маси кільце, – незабаром вийде заміж.

Ворожіння з використанням дзеркал різної величина – ще один спосіб дізнатися свою долю. Дзеркала ставили навпроти один одного, а між ними встановлювали 3 запалені свічки. Дівчина сідала між дзеркалами і довго вдивлялася в відображення свічок. Вважалося, що так в дзеркалах можна побачити коридор свічок, а в ньому – і свого судженого.

Шану цьому великому святові віддали й учні Ліснохлібичинськкої ЗОШ І – ІІІ ступенів. Напередодні свята Андрія (11 листопада) учнівський колектив старшокласників провів позашкільний захід до Дня святого Андрія. Школярі 9 і 10 класів повернули нас у чарівний і дещо містичний час Андріївських вечорниць.